- ЗАКОННІСТЬ ВІДЕОСПОСТЕРЕЖЕННЯ В ГРОМАДСЬКИХ МІСЦЯХ
- ВІДЕОСПОСТЕРЕЖЕННЯ НА РОБОЧОМУ МІСЦІ
- ВІДЕОСПОСТЕРЕЖЕННЯ В ЖИТЛОВИХ БУДИНКАХ І НА ОСОБИСТИХ ДІЛЬНИЦЯХ
У ГРОМАДСЬКИХ МІСЦЯХ - НА РОБОТІ - ДОМА
Однією з головних складових систем безпеки сьогодні є система відеоспостереження, камери якої ведуть безперервну трансляцію та запис за все, що відбувається на об'єкті, що охороняється.
Використання камер дозволяє не просто фіксувати, а запобігати крадіжки майна, посягання на особисту безпеку громадян, порушення режиму об'єктів і т. Д. Отримані таким способом відеозапису приймаються в суді в якості доказів.
Але чи завжди установка камер, особливо прихованих від сторонніх очей, буде законною процедурою? Подібна діяльність в ряді випадків може бути розцінена як порушення одного з конституційних прав людини - на недоторканність приватного життя. За подібне порушення загрожує вельми серйозне покарання. Розберемося, які положення закону можуть перешкодити бажанням власника убезпечити своє майно.
ЗАКОННІСТЬ ВІДЕОСПОСТЕРЕЖЕННЯ В ГРОМАДСЬКИХ МІСЦЯХ
З юридичної точки зору, установка камер відеоспостереження в громадських місцях буде цілком законною. Справа в тому, що заздалегідь визначити, хто саме потрапить на зйомку в таких місцях, неможливо. Іншими словами, мова йде про невизначеному колі осіб, причому за мету ставиться не отримання їх зображення, а спостереження безпосередньо за самим об'єктом (магазином, паркуванням, міською площею, коридором установи і т. Д.).
Однак є ряд моментів, про які необхідно пам'ятати, плануючи установку систем відеоспостереження в публічному місці:
- Необхідно попереджати громадян, про те, що таке спостереження ведеться. Для це використовують оголошення по гучномовному зв'язку, правила відвідування або інформаційні таблички, де крім письмової інформації розміщують зрозумілий всім малюнок відеокамери.
Якщо передбачається присутність на об'єкті, що охороняється іноземців, то написи дублюються на найбільш поширених мовах. Як правило, це англійська, але можуть бути й інші, в залежності від місцевої специфіки (наприклад, китайський).
- Для того, щоб в подальшому можна було використовувати записи з відеокамер в якості доказів по цивільних позовах, адміністративним або кримінальним справам, про наявність такої апаратури і намір її встановити необхідно повідомити Роскомнагляд.
- Навіть в місцях, які підпадають під визначення публічних, використання відеокамер далеко не скрізь можливо. Так, під поняття «приватного життя», захищеної від вторгнення і фіксування без згоди громадянина, підпадають громадські туалети, роздягальні спортивних центрів і басейнів, кабінети лікарів, номери готелів і т. Д.
Ведення в них зйомки буде розцінено судом як порушення прав відвідувачів, а відзнятий матеріал жодним чином не буде прийнятий в якості доказів, навіть при скоєнні злочину. Власників камер в подібних місцях чекає великий штраф.
- Ведення прихованої зйомки або використання так званих «Шпигунських камер» заборонено законом. Це не означає, що слід обов'язково виставляти відеокамеру на загальний огляд. Досить того, що відвідувачі будуть знати про її наявність.
На початок
ВІДЕОСПОСТЕРЕЖЕННЯ НА РОБОЧОМУ МІСЦІ
Обов'язкового розміщення відеокамер в деяких організаціях безпосередньо вимагають нормативні акти. Наприклад, в медичних та освітніх установах, з метою дотримання норм протипожежної безпеки та протидії тероризму.
Однак, це швидше виняток, ніж правило. В іншому, роботодавцям необхідно керуватися законом і нормами про захист приватного життя громадян.
Детальної правової регламентації організації відеоспостереження за співробітниками, наприклад, в офісі на сьогоднішній день не існує. Немає і прямої заборони на установку камер на робочих місцях. Роботодавець має право це зробити, якщо вважає, що такий спосіб підвищить продуктивність або вбереже його власність від псування і розкрадання. Необхідно тільки переконатися, що права працівників при цьому не виявляться порушеними.
Для цього необхідно їх про що ведеться спостереженні проінформувати. Табличок і усних оголошень для цього недостатньо.
Зняті таким способом матеріали підпадають під категорію персональних даних працівника і вимагають дотримання норм про їх отримання, обробки та зберігання. Зокрема, керівнику необхідно включити норми про відеоматеріалах до Положення про захист персональних даних, що діє в організації, і призначити співробітника, відповідального за дотримання вимог закону щодо такої інформації.
Відзначимо, що зберігання відеозаписів, отриманих законним шляхом, також підпадає під норми, які стосуються персональних даних співробітника. Як правило, після звільнення вони повинні бути знищені. Винятком може бути тільки використання їх як доказ в трудовому спорі, наприклад, при звільненні за дисциплінарний проступок або стягнення матеріальної шкоди.
Оприлюднення записів, зроблених на робочому місці, має ті ж наслідки, що і інша витік персональних даних. За зверненням співробітника, правоохоронні органи можуть оштрафувати роботодавця, а суд - зобов'язати виплатити працівникові компенсацію за заподіяну йому матеріальну шкоду або завдану моральну шкоду. Публікація ж відеозйомки, зробленої в публічному місці, таких наслідків не тягне.
На початок
ВІДЕОСПОСТЕРЕЖЕННЯ В ЖИТЛОВИХ БУДИНКАХ І НА ОСОБИСТИХ ДІЛЬНИЦЯХ
Найбільше число спірних моментів пов'язано з установкою камер громадянами в житлових будинках для захисту своєї власності. Складність полягає в розмежуванні простору громадського та приватного. Прибудинкова територія багатоквартирного будинку та його під'їзди, з одного боку, є приватною власністю, з іншого - громадським місцем. Тому установка відеокамер для спостереження не заборонена, але вимагає згоди всіх власників.
Правила установки систем відеоспостереження буде тими ж, що і для інших громадських місць:
- заборона на ведення прихованого спостереження і використання замаскованої апаратури;
- інформування невизначеного кола громадян про що ведеться відеозйомці шляхом розміщення відповідних табличок;
- повідомлення Роскомнадзора для можливості в подальшому використовувати інформацію з відеокамер для використання в якості доказової бази в суді.
Важливо, щоб установка відеоапаратури була узгоджена з усім власниками приміщень в будинку, так як обслуговування апаратури потребуватиме фінансових витрат. Подібні питання вирішуються, як правило, загальними зборами вдома. Оскільки мова йде про безпеку і збереження майна, заперечення рідкісні і пов'язані більше з вартістю послуг. Якщо більшість мешканців проголосували «за», монтаж виконується.
Інша ситуація, якщо відеоспостереження вирішує вести тільки один з мешканців. На власній земельній ділянці, в будинку або квартирі він це може це робити цілком законно, не інформуючи про це сусідів і влади.
Порушенням закону така зйомка не буде рівним до того моменту, поки не зачіпає права інших громадян.
Однак більш ефективна і законна все ж установка камер у відкриту, з обов'язковим інформуванням про їхню наявність. Це, з одного боку, відлякає потенційних зловмисників і злодіїв, а з іншого - дозволить використовувати матеріал відеозйомки для доказу нанесення шкоди конкретною особою при зверненні до суду. Для досягнення найкращого результату варто замовити монтаж фахівцям.
Таким чином, установка систем відеоспостереження і відеофіксації цілком законна, якщо дотримати ряд умов і обмежень. Головним з них є інформування зацікавлених осіб і дотримання норм зберігання і поширення отриманої в результаті інформації.
Закон прямо забороняє ведення прихованої зйомки і не допускає використання її результатів в якості судових доказів. Більш того, якщо подібні дії порушили права громадян, то власнику апаратури загрожує великий штраф, а в крайньому випадку - до чотирьох місяців арешту.
На початок
* * *
© 2014-2019 р.р. Всі права захищені.
Матеріали сайту мають виключно ознайомлювальний характер і не можуть використовуватися в якості керівних і нормативних документів.